и в каплях сльоз отражается солнце..
-Я тебе не покину. І через багато-багато років ми будемо разом...
Пухнастик лежав давно закинутий під ліжко. Уже кілька років він не бачив її милої усмішки і мрійливих оченят. Що тут скажеш, вона виросла.. Зараз вона гралась почуттями, словами, розкидалася людьми і плакала в подушку. Вона забула смак колись улюблених льодяників, не було тепер в неї часу помріяти і поспостерігати за прохожими через вікно. Тепер вона доросла і немає в її житті часу на казку. Вона не вірить більше в чудеса і не чекає сонечка. Давно забуті дитячі мрії і обіцянки. Вона міцно зачинила двері в дитинство і викинула ключ. Більш нема її ходу назад, більш не відчує вона щирої радості, більш не притисне вона до серця ведмедика і не скаже: "Я тебе не покину. І через багато-багато років ми будемо разом..."

@музыка: Takashi Kako - Theme Of Love

@настроение: маланхолія

@темы: коли плаче дощ